Вирішила я забити на ті тести, і не псувати і так зіпсоване життя ще однією проблемою. Ну не поступлю нікуди, врешті-решт не кінець світу...мабуть...

Ми виграли 2 : 1, та посміли б вони тільки програти - з моїм і без того паршивим настроєм я би їх там таки на місці і повбивала б. Натомість було веселенько, особливо ми виганялися з Гармаша, якому з якогось дива допекло побритися наголо. Ви б його бачили!)) Я його взагалі не впізнала, він вийшов на заміну, та тітонька шо всі об"яви робе й каже ..там тринди-динди, в команді Динамо-2 заміна, замість когось там виходить номер 7 Денис Гармаш. Я дивлюсь : лисий який вибігає, перший раз бачу. Ну, думаю, тітонько, ти шось дуже наплутала, це не Гармаш, це скін якийсь, йому тіки підтяжок і бракує. Як придивляюсь : господи, це ВОНО))) Ми потім з Женьою та Мар"яною тааак з нього виганялися, у Женьки в телефоні пісня була, про скінів, то вона її врубає зі словами : "А от послухайте, пісенька про Дениса") Або ще з типу "уявляєте заголовки газет - в Динамо з"явився скінхед")) Ага, думаю, звісно ж всім журналістам страх як цікаво подивитися фоторепортаж матчу першої ліги, побачити там лисого Гармаша, і відразу розтриндіти про це на всю Україну..))) Хоча особисто мені дуже цікаво)

Ще ми виганялися з Рибки, але коли ми з нього не виганяємся?)) Ото після гри, приїхавши вже в місто, зайшли до фуршету. Дійшли до відділу приправ, ну в мене руки самі собою потяглися в першу чергу до "Приправа до риби". Вголос зачитую, що написано на звороті :"Висипте зміст пакета на рибу..." Женя :"Ага, я уявляю цю картину...")))) Я її теж уявляю : як ні в чому не бувало післи гри підходжу спокійненько до Рибки , дістаю пакетик, відкриваю, і починаю посипати Сашка зі словами "Саш, спокійно, так буде смачніше, повір мені"))) Ой, як ми з цього вигорали)))

Ще в мене сьогодні мала бути зустріч з однією людиною, але саме через той довбаний фуршет я на неї безнадійно спізнилась. Соромно. Потинялась по Майдану, хотіла піти на Пішохідку, та стало прохолодно, а там же ще й висота, уявляю який вітруган дме, тому поїхала відразу додому. Требе завтра обов"язково з"їздити, це так знімає напруження.. А ще там на самому вершечку, хто знає, між перилами є вузенька смужка, так от я собі так загадала, якщо колись так станеться, що моє життя втратить всякий зміст, піти, залізти на ті парапети на Пішохідці і спробувати пройтися по тій смужці від одного краю до іншого. Якщо вдасться : отже судилося, має все налагодитися, а якщо ні... на небі мабуть гарно...

Завтра знову матч, і знову в Конча-Заспі, дубль грає, а в неділю вже основи у нас на стадіоні. Так що в мене потрійне свято футболу))